30/06/21 Автор: Johnny Fist

"Пер Гюнт" від театра Франка!

Як вистава українською, то і відгук буде у мене українською.

На мій погляд, вистава дуже провальна. І на те є багато аргументів «ЗА» мою думку. Нехай ще сама вистава не награна достатньо. Так, прем’єра буда наприкінці квітня і пройшло дуже мало часу, щоб актори повністю «поварились» у виставі і з’явилась легкість, але списувати все на це не треба.

Що із «плюсів».

Художньо все дуже гарно. Гарні декорації, гарна робота художника. Гарні дим-машини, які роблять своє діло(а коли вони не робили). Художники і декоратори попрацювали на славу. І це було помітно. Із плюсів, на жаль, на цьому все.

Тепер «мінуси».

Якби я не знав матеріал, я би нічого не зрозумів. Бо все змінюється дуже швидко, накидано багато задуму, але ані текст, ані гра акторів, ані режисерське бачення вирішення сцен не дає зрозуміти що відбувається. Красиво, але не зрозуміло.

Вистава грається без головного актора. Без протагоніста і без антагоніста. Здається, що і матеріал цього не дає. Сам Ібсен не дуже простий в постановці. Але і режисерські рішення, і робота з акторами не вирішують основних задач, які стоять перед виставою. І тут спірне питання які це задачі – донести матеріал, показати гарну художньо виставу чи розважити глядача. Бо от з цим вже виникають проблеми. Пер Гюнта грає Остап Ступка. Він дуже багато говорить(бо автор написав), але це просто текст, без розвитку.

І ще. Ступка для цієї ролі за старий(при всій повазі) і не є тим, в якого могли б закохатись героїні. Нехай Ступку роздягли на сцені. Видовище таке собі. Але по п’єсі Ібсена він значно молодший і вродливіший. Ти по матеріалу розумієш як він має виглядати, щоб усі оті в нього закохались. Молодий, нахабний і вродливий. Ступка взагалі цьому не відповідає і постає питання – за що вони з ним? Плюс сцени сексу. Дівчата відпрацювали. Все зрозуміло. Ступка, в ролі Пер Гюнта, і секс – це конвульсії. Тут або такий задум режисера, або вже той вік, коли імітація оргазму не найкраща штука за виконанням. Тому вибір саме Ступки на роль Пер Гюнта викликає нерозуміння.

Окрема мова – це форма подачі тексту. Здається, та форма, яку запропонував Уривський(режисер вистави), доступна не всім. Бо складалось враження, що актори говорять один з одним на різних мовах. Не всі дотримуються того розміру мови, який був запропонований Пер Гюнтом, його матір’ю, та деякими проміжними персонажами. Немає цілісності вистави і подачі тексту. І це вибивалось.

Маму Пер Гюнта грає Наталка Сумська. І навіщо вона тут не зрозуміло. Та сама проблема – грає «свою» виставу, окрему від Пер Гюнта.

Є якісь вокальні рішення в «Пер Гюнті», але вони ані підсилюють конфлікт, ані розвивають сюжет. Вони просто є, як прикраса вистави.

Солвейг у виставі грає Савченко Анжеліка. Здається, вона чи не єдина, яка намагається «пояснити» свій персонаж. Але в її грі є певні нюанси. Вірогідно, що і Пер Гюнт і Сірано де Бержерак(вона в двох виставах грає жіночі провідні ролі) репетирувались під час локдауну одночасно. І її гра, і її персонажі в двох виставах дуже схожі. Складається враження, що вона грає одну і ту саму роль, тільки назва вистави різна і костюми відрізняються. І зрозуміти її можна. Сірано дуже гарно поставлена вистава і там задачі зрозумілі. Пер Гюнт дуже погана поставлена вистава і абсолютно не зрозуміло які задачі ставили акторам і що від них вимагали. Тому перекласти роль з однієї вистави(зрозумілої) на іншу доволі доцільно. Але не всі це, я думаю, помітили.

Вистава не мала розвитку. Наприкінці вистави я подумав, що вона ніяк не вийшла на фінал. Тобто, просто говорили, щось робили і раптом – фінал. Знову таки, я знаю цю драматургію і тому розумію що за цим, але не вистава підвела до цього.

Якщо підсумовувати.

Немає головного персонажа. Немає цілісності вистави через відмінність форми існування акторів на сцені. Немає акторського ансамблю. Немає розвитку подій. Незрозумілий текст, який(на мою думку) дописували. Відсутність ярко вираженого конфлікту і розвитку конфлікту. Гарні декорації і робота художника. Заплутана режисура. Тут або задум був грандіозний за стриманим виконанням, або задум був поверхневим і виконання відповідне.

Це той випадок, коли в антракті хотілось піти і не мені одному. Коли очікувалось з нетерпінням, коли опуститься завіса. Як сказав худрук Молодого театру Андрій Білоус: «Зараз театри мають говорити на одній мові з глядачам». Якщо перекладати цю цитату на «Пер Гюнт» Уривського в театрі Франка, то взагалі не зрозуміло на якій мові спілкувались з глядачем. Або мова надто заплутана, або глядач надто непідготовлений.