Сьогодні я вам розкажу про одне село і його одного мешканця. Село було неподалік від міста і дозволяло вирощувати свої продукти і їздити в місто продавати. Тому мешканці були не те, що селяни, ви були, як вони самі себе називали, - «приміські». І серед них жив такий собі Тарас. Хлопчині було трохи більше 20-ти років і він був у самому розпалі сил. Як і всім нормальних хлопцям, йому дужу кортіло отримати якнайбільше уваги від дівчат. А тому він завжди охоче їздив в місто на ринок, щоб продавати сільські продукти, а за сумісництвом, ще і кидати око на дівчат. І, як ви розумієте, багато часу він приділяв своїй зовнішності. Він був переконаний, що виглядає неперевершено. Але певні дрібниці не завадили б. Отак він вирішив відпустити собі бороду. Вона в нього була руда, як і його волосся, то зовні він з нею був схожий чи то на Ван Гога, чи то на місцевого дурня. І хтось йому сказав, що за бородою треба доглядати і що, буцімто, дівчата не люблять, коли під час поцілунків вуса і борода їх лоскочать. Тому він витратив цілу годину і вибрив собі все навколо губ. Тепер борода у нього була по краю підборіддя завширшки в 1 см і довжиною 2 см. А губи і все, що навколо них, були позбавленні волосся. Так він почав походити на пастора церкви. Але сам собі такого не казав. Тільки баби в селі. Але ж то він не для них працював. Йому вже хотілось скоріше поїхати в місто і щоб деякі його знайомі дівчата подивились на нього з іншого кута.

Отак у суботу Тарас і поїхав в місто, продавати все вирощене в селі. На ринку він постояв до обіду, все продав, і маючи кишенькові гроші, рушив у місто. Файний хлопець, підстрижений, у футболці і з новою бородою. Він просто відчував, що сьогодні хоча б одна клюне на нього і дозволить за цицьку потриматись.

Вийшовши після обіду в місто, Тарас взяв собі смузі, додав туди зі своєї кишенькової пляшки 20 грам коньяку, щоб настрій підняти і бути готовим до будь-яких подій, і отак весело крокуючи, йшов собі містом, озираючись по сторонах. В який момент він піймав себе на думці, що якось дивно дівчата на нього реагують. Дивляться на нього і посміхаються. Особисто він сприйняв це, як запрошення до знайомства. І почав підходити до таких, вітатись і розмовляти за схемою, яку сам для себе розробив. Проте з кожним таким підходом він знову і знову зіштовхувався зі смішками з боку дівчат. Таке було враження, що вони кепкували з нього.

Так пройшло дві години і кожна його спроба познайомитись закінчувалась однаково. З нього сміялись. А коли він проходив повз церку, батюшка сказав йому: «Довго не гуляй, сину мій. Пропустиш молитву». Це дуже Тараса дратувало. Він дуже сподівався, що все зробив правильно і хоч хтось на нього клюне, але в результаті довелось тільки роздратованим їхати в своє село. Добре, що в його кишеньковій пляшці було достатньо коньяку, щоб він доїхав додому в тому стані, яке було потрібно.

Ранком, коли Тарас проснувся, він подивився на себе в дзеркало. Зайвий раз переконався, що на нього у відображенні дивиться красень, сказав собі, що вчора був не його день. Напевно, район був не той. Сьогодні в нього точно все вийде.

Спакувавши сумки з продуктами, він знову сів у маршрутку і попрямував в місто. Вийшло так, що сидів у маршрутці він поруч із старою бабцею. Спершу вона не звертала на нього увагу, але на половині шляху добряче придивилась і почала питатись, якої він конфесії. Її питання йому були геть незрозумілі. Він намагався щось відповідати, аби не виглядати геть дурнем, але на його щастя, маршрутка доїхала якраз в той момент, коли бабця спіймала кураж.

Тарас попрямував на ринок. На відміну від попереднього дня, вже на самому ринку покупці з посмішкою підходили до нього. Один чолов’яга навіть запитав: «Отче, по скільки цибулю віддаєте?». Тарас відповідав стримано. Все одно продати треба було все, інакше доведеться по місту з пакунками гуляти. Так ринковий день і пройшов. Він все продав, але був дуже роздратований.

Після обіду він вже був у іншому кінці міста і трошки більше випивши та з дуже поганим настроєм, дивився по сторонах в пошуках дівчат. Але знову, як і минулого дня, він бачив тільки як дівчата з нього кепкують. В якийсь момент він не витримав і підійшов до двох. Він на них вилаявся, сказав все, що хотів. Аж раптом ззаду до нього підійшли два кремезних хлопця. Він різко повернувся і щось образливе сказав, ще не побачивши хлопців за спиною. Коли він збагнув, що краще було б цього не робити, хлопці спершу напружились, а потім, коли побачили його обличчя, розреготались. Тараса це ще більше образило і він плеснув в них своєю кавою. Хлопці різко перестали реготати і вирішили цьому «попу» не пробачати образи. Вони накинулись на нього з кулаками і натовкли Тарасу пику. Причому так сильно, що запливли обидва ока.

Тарас ледве доїхав в своє село. Його не хотіли з такою пикою пускати в маршрутки. Довелось заплатити більше, аби тільки до дому довезли. І от з такою пикою Тарас повернувся додому і відразу попрямував у ліжко.

На ранок, коли він прокинувся, за давньою звичкою, він пішов дивитись на себе в дзеркало. Але там вже не було того красеня, який ще вчора дивився на нього. Заплило на обличі все…окрім бороди. І вся його увага буда прикута до неї. Раніше, поки він її не завів, ніхто з нього не реготав, а тепер…Значить, вона була бідою всьому. Через біль він відразу її збрив Тепер він не буде ані отче, ані сину. Він буде звичайний Тарас. Ще раз подивившись на себе в дзеркало, він збагнув одну річ: скоріш за все, тижні два треба буде пропустити поїздки в місто. З такою пикою йому світить серед дівчат ще менше, ніж з тою рудою бородою.