Коли переглядала розклад фільмів кінотеатру, мою увагу привернуло дві назви - “Перекладачі” та “Людина-невидимка”. Одразу переглянула трейлери. У першому випадку привернула увагу відома українка Анна Куриленко, яка, якщо правильно зрозуміла, грала перекладачку на російську мову. “Невидимка” сподобалася незвичайним сюжетом, який ще не обігрувався у жодній відомій мені кінокартині (за винятком Гаррі Поттера).
Я довго думала, на яке кіно піти, і обрала те, що було зручнішим по часу. І це виявився фільм без Анни Куриленко.
Фільм “Людина-невидимка” розповідає про Сесілію, яка втекла від свого співмешканця тирана і соціопата. Едріан повністю контролював її життя, тому Сесілія одягала, їла та говорила те, що хотіла її друга половинка.
Одного дня жінці це набридло і вона вирішила втекти. Саме цим і починається фільм. На березі моря стоїть шикарний будинок з панорамними вікнами. На морі шторм, який відбивається луною у будинку. Поки Едріан спить, “накачаний” снодійним, Сесілія збирає речі, щоб втекти.
Під звук сигналізації жінка стрімголов перелазить через паркан та тікає лісом до дороги, де її має чекати сестра на машині. Сесілія сідає у машину і тут здається, що їй вдалося. Та із лісу вибігає навіжений Едріан, який розбиває скло кулаком і намагається витягти жінку з автівки. Та йому це не вдається.
Сесілія кілька тижнів ховається у будинку знайомого. Вона настільки налякана, що навіть не може вийти на вулицю, щоб забрати газети та листи з поштової скриньки. Та скоро в гості приходить її сестра, яка повідомляє - Едріан вчинив самогубство.
Здавалося б, Сесілія має видихнути - її кошмар відійшов у небуття. Схоже, якийсь тягар упав з душі, бо вона все ж змогла вийти з будинку, щоб дійти до поштової скриньки. Та далі стає зрозуміло, що кошмар триває.
Загалом кіно мені сподобалося Я полюбляю такі фільми, котрі мають ефект подвійного дна. Нібито почалася кульмінація, котра завершилася розв'язкою, але ти розумієш, що це не кінець. Режисер лише відкрив перші двері та ще більше загострив інтерес. Далі цікавіше.
Кінець фільму мене також порадував, адже всі отримали по заслугах. Дякую режисеру, котрий залишив нотку незавершеності. Можливо, це місце для фантазії глядачів, а можливо - натяк на продовження.
Отже, висновок однозначний - дивитися варто. Якщо я досі не переконала вас, то майте на увазі, що режисером “Людини-невидимки” є Лі Уоннелл. Уоннелл відомий тим, що написав сценарій до перших трьох частин “Пили” та до всіх чотирьох “Астралів”.