21 століття, тобто епоха інформаційних технологій, принесла не лише такі блага як широке розповсюдження інтернету, смартфони та простий доступ до інформації. Інтернет + смартфон = багато інформації. Дуже багато новин, які ринули на нас неначе вода після руйнування греблі.

Інформаційний потік вимагає від користувачів вміти плавати, щоб не захлинутися у глибинах спаму. Згадайте, за скільки заголовків та інформаційних повідомлень чіпляється ваше око під час перегляду стрічки у фейсбуці чи іншій соцмережі. За день може набігти десятки новин.

Крім цього, виникає питання ще й якості цих новин. В інтернеті існує неймовірна кількість сайтів, які переслідують різні цілі. Хтось заробляє гроші, пишучи гучні та брехливі заголовки, очікуючи заповітного кліку, а хтось працює на того чи іншого політика. У цій ситуації нам, інтернет-користувачам, головна ціль - вирізнити у морі фейків, брехні та маніпуляції правдиву інформацію.

Якщо гігієна - це мити руки перед їдою, то медіаграмотність - це споживати лише правдиві новини. І з цим у світі велика біда. Люди у переважній більшості не читають далі заголовка, рідко - далі першого абзацу. Репостять фейки друзям, які продовжують це передають. І так далі, як снігова куля.

Наприклад, за період “розгулу” нового китайського коронавірусу я вже двічі чула, що в Україні виявили цю болячку (інформація актуальна на обід 1 березня), і один раз, що від цієї хвороби помер українець. На моє запитання, де ви це чули, відповідали, що по новинах. Який канал та інші подробиці - люди не пам’ятали. Мені доводилося при них заходити на сайт Міністерства охорони здоров'я та показувати, що офіційне джерело говорить: в Україні цього вірусу ще не зареєстрували, не те що летальний випадок.

Також днями почула ще одну “новину” зі сфери земельної реформи - нібито депутати хочуть заборонити передавати землю у спадок. Оскільки перевірити цю інформацію немає де (до законопроєкту внесли близько 4000 правок, розгляд яких триває), почала шукати на нормальних сайтах. Немає такого. Запитала у колег-журналістів, чи чули вони щось подібне. Побачила лише здивування на обличчях.

Таких історій безліч. Люди прочитали десь у фейсбуці гучний заголовок, розповіли друзям, які продовжили цей фейковий ланцюг далі. Маніпуляції, фейки та однобоку подачу інформації тиражують для різних цілей. Комусь потрібно створити паніку, відвернути увагу від важливої новини, просунути політичного кандидата та отримати прихильність електорату.

Щоб бути медіграмотними та не дати собою маніпулювати, варто виконати кілька кроків.

1) Подумайте, чи може бути ця новина адекватною та реальною. Наприклад, заборонити передавати землю у спадок “пахне” відвертим фейком. А от поява коронавірусу в Україні - можлива.

2) Якщо новина пройшла перевірку на адекватність, звертайте увагу на джерело інформації, на яке має посилатися сайт. Видання, що переживають за власну репутацію, посилаються лише на офіційні джерела.

3) Якщо ЗМІ посилається на інше ЗМІ, спробуйте прослідувати цей ланцюг. Якщо першоджерело ні на кого не посилається, ймовірно, що вам брешуть.

4) Зверніть увагу на ЗМІ, яке повідомляє вам новину. Пам'ятайте, що за деякими ТБ-каналами чи сайтами стоять або олігархи, або політики, які переслідують відповідні цілі. Тримайте це у голові, читаючи новини. Запитайте себе: яку ціль хотіли досягти цією новиною.

5) Якщо є можливість - перевірте інформацію в офіційних джерелах. Про появу коронавірусу в Україні можна знайти на сайті МОЗу. Якщо ви почули, що у вас в квартирі вимикають опалення - відвідайте сайт міської ради.

Маленька перевірка для вас. Спробуйте дізнатися, чи правда те, що Президент України підписав указ про створення 26 лютого Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

У випадку, якщо вам лінь розшукувати інформацію, клікніть сюди.